Сіднейська опера – вітрила, що спіймали вітер

Авторство проєкту незвичайних вітрил належить данцю Йорну Утзону. Вони "зіткані" з 1,056 млн білих плиток, які світяться на сонці як раковини. Щоб утримати 14 величезних бетонних пелюстків, інженери Ove Arup виготовили спеціальні сконструйовані напружені ребра. Вперше у світі – такого масштабу. Будівництво коштувало 102 млн австралійських доларів (замість запланованих 7 млн) і тривало 14 років. Королева Єлизавета II особисто відкривала об'єкт, а ЮНЕСКО внесла його до списку всесвітньої спадщини.

Пізанська вежа – падіння, яке триває 850 років

Збудована з 1173 по 1372 рік на болотистому ґрунті, вежа почала кренитися вже на етапі виведення третього поверху. Інженери Джованні ді Сімоне та Бонанно Пізано компенсували нахил, роблячи верхні поверхи вищими з одного боку. Сьогодні крен у 3,97 градусів утримують 800 тонн свинцевих противаг та сталеві троси. Щороку її 296 щаблями проходять 5 мільйонів туристів. А стоїть як живе свідчення, що навіть помилка може стати шедевром.

Marina Bay Sands – три вежі та небесний сад над Сінгапуром

Моше Сафді у 2010 році поставив три 55-поверхові вежі та поєднав їх 340-метровим «кораблем» із нескінченним басейном на висоті 200 метрів. Щоб конструкція витримала, інженери Arup використовували 7000 тонн сталі та систему активних демпферів, що гасять коливання. Басейн тримається на консолях довжиною 67 метрів, тож створюється відчуття, ніби плаваєш над прірвою. Щороку 45 мільйонів відвідувачів приходять сфотографувати найінстаграмніший басейн планети і побачити місто, що розкинулося внизу.

Гуггенхайм у Більбао – титановий хаос Френка Гері

Френк Гері у 1997 році «розбив» будівлю на криволінійні титанові пластини, які переливаються як риб'яча луска. Щоб утримати хаос форм, інженери використали програму CATIA, створену для авіації. 33 000 ультратонких титанових листів товщиною 0,38 мм витримують урагани та землетруси. Музей повернув Більбао на карту світу: за рік 1,2 мільйона туристів приїжджають побачити, як метал тече та згинається, кидаючи виклик прямим кутам.

Lotus Temple в Делі – квітка, що розкривається назустріч небу

Фаріборз Сахба в 1986 році створив 27 пелюсток з білого мармуру, що утворюють дев'ятигранний лотос. Увечері підсвічування змушує пелюстки світитися, ніби квітка справді розпускається над містом. Щоб 40-метрові пелюстки не впали, застосували принципи сферичної геометрії та спеціально виготовлений бетон. Храм бахаї може вміщувати до 2500 осіб. Відкритий для всіх релігій він щорічно приймає 4 мільйони відвідувачів – більше, ніж Тадж-Махал.

Turning Torso в Мальме – скручений хребет Скандинавії

Сантьяго Калатрава у 2005 році збудував 190-метрову вежу, скручену на 90 градусів від основи до вершини. При цьому кожен наступний із 54 поверхів зрушений щодо попереднього на 1,6 градуса. Щоб утримати кручення, у конструкції використаний сталевий «хребет» та 9 кубів-балансувань. Будівля витримує урагани силою до 70 метрів за секунду. Житлові квартири розкупили за тиждень, а туристи приїжджають подивитись, як бетон танцює. Turning Torso став символом того, що навіть хмарочос може скручуватись.

Бурдж-Халіфа – голка, що пронизала небо Дубая

Заха Хадід та Едріан Сміт у 2010 році зі сталі, скла та бетону звели будівлю висотою 828 метрів. На той момент – найвище на планеті. Щоб вежа не впала під власною вагою, інженери Skidmore, Owings & Merrill створили трипроменеву «ніжку» у формі пустельної квітки та систему контрбалансу, що регулює центр тяжіння на вітрі. Будівництво тривало 6 років і зайняло 22 мільйони робітників. На 163 поверсі вежі Бурдж-Халіфа обладнаний найвищий оглядовий поверх світу, що пропускає за рік близько 17 мільйонів туристів.